Чи здатна Україна стратегічно змінити хід війни та примусити Кремль до справедливого миру?

*Московія – історична назва Російської Федерації.

Останні місяці ми присвятили пошуку відповіді на питання: «Чи можлива точка перелому у бік України?». І якщо так, то коли.

За всіма ознаками, які ми спостерігаємо, що Московія йде ва-банк у своєму окупаційному вторгненні в Україну. Москва намагається зберегти показову силу, перевагу, здобути якнайшвидші територіальні завоювання у розрахунку на те, що найближчі 12 місяців внутрішнє бажання українців буде зломлене через постійний терор цивільного населення та інфраструктури, як й підірвано підтримку України з боку Європи та США. Особливий розрахунок Московії – це вибори у США, де за сподіваннями Москви у разі перемоги Трампа американці займуть більш ізоляціоністський підхід до зовнішніх питань, в тому числі й щодо України та Європи.

Але якщо усвідомити, де часова та ресурсна межа провалу московського "ва-банку", то це може допомогти Україні схилити ситуацію на свою користь, забезпечивши себе сильною позицією для перемовин, коли ті відбудуться рано чи пізно. Ми не віримо, що один чинник може сприяти перемозі Україні над Московією, а ось сукупність факторів та чинників, які можуть скластись на певному відтинку часу – це інше питання. Визначення цих факторів та часу, коли ці фактори будуть найбільш несприятливими для Москви й може бути пошуком сильної позиції для України, щоб перемогти в окупаційному вторгненні.

Які ці фактори та коли вони можуть відбутись?

• Останнє наше дослідження по танках з колегами, демонструє початок вагомих проблем заміщення втрат танків в окупаційній армії Московії на кінець 2025.
  

• Останнє наше дослідження по артилерії демонструє вагому деградацію якості артилерії ворога на початок 2026.
  

• Останні дослідження OSINT-аналітиків Cabala, High Marsed та інших дослідників свідчать, що з бронетехнікою (БМП/МТЛБ/БТР) у Москви почнуться вагомі проблеми, навіть раніше за проблеми з танками та якістю артилерії. Наприкінці 2024 року, першій половині 2025 р.
  

• Останні дописи про Китай та Московію демонструють, що Пекін беззаперечно партнер Москви й має інтерес у цій війні, але об'єм китайської підтримки обмежується рядом раціональностей, які поки унеможливлюють саме "військові" постачання з боку Пекіна до Московії.
  

• Останні наші коментарі про московську економіку свідчать про кризові явища, які вже почались та мають набрати обертів на кінець 2025 р. Головним наслідком стане стагфляція, проблеми якої мають проявитись у другій половині 2025 року.
  

• Останні наші коментарі про золото-валютні резерви Московії, свідчать, що ця подушка, яка має назву Фонд національного добробуту активно скорочується. Це значно зменшить спроможності Москви реагувати на кризові явища фінансового 2026 року та  знизить потенціал фінансування окупаційної війни, яку веде Московія проти України.

Натомість наприкінці  2025 р. — початку 2026 р. військово-промислові спроможності Європи та США прогнозовано вийдуть на позначки, які будуть дозволяти задовольняти потреби Збройних сил України для відбиття московської агресії. З урахуванням того, що технологічність ЗСУ у кооперації з західними виробниками зброї буде покращуватись, а натомість технологічність окупаційної армії Московії погіршуватись через виснаження цілого ряду ресурсів, то у 2025 році Україна може здобути необхідну якісну та кількісну перевагу для завдання окупаційній армії Московії серії військових поразок.

Головна умова для цього сценарію розвитку подій – це збереження сталої підтримки України з боку її партнерів.

Саме через низку військових та економічних причин Кремль хоче до кінця 2025 р. знайти спосіб заморозити війну зі збереженням окупованих територій. Окупація 20% території України – буде тим елементом, яким Путін хоче проголосити свою перемогу над Заходом. Такий результат буде політичною поразкою Європи, що призведе до десятиліття небезпеки та невизначеності. Перемога України та повна втрата Московією засобів для ведення війни забезпечать стабільність та прогнозованість безпеки для Європи.

Москва реалізує "Дебальцівський кейс" — суть якого окупувати якнайбільше територій України перед різного роду гібридним перемир'ям, як це було під час підписання «Мінських домовленостей».

Квола реакція Москви на попередження власної розвідки про підготовку української операції в Курській області свідчить про самовпевненість Кремля, їх віру, що цього не повинно було відбутись, оскільки Київ не здатний чинити опір такого масштабу після українського наступу 2023 року. Але головне на думку Кремля, що союзники України не дозволили б цю операцію, бо Московія звикла бути захищеною західними заборонами для України краще ніж власними системами протиповітряної оборони.

Натомість Курська операція – це радикальна спроба України змінити ряд речей, що потребує додаткового іншого аналізу. Але станом на сьогодні Московія буде максимально намагатись дискредитувати "Курську операцію" України у медійній площині, максимально применшуючи її значення, результативність та ряд наслідків. Натомість Кремль обере посилення наступу на важливе українське місто Покровськ, щоб:

• а) дискредитувати таким чином "Курську операцію"; 

• б) продемонструвати перемоги власному суспільству, щоб зменшити суспільне невдоволення, що Кремль використовує строковиків для війни. 

• в) повернути Захід у роздуми про "перемир'я", на фоні формування тези-наративу, що "Курськ — це випадковість", а поразка України — невідворотність.

Натомість якщо партнери України збережуть хоча б наявний темп підтримки. Українське суспільство витримає морально весь спектр московського терору. Ключові партнери України чітко будуть усвідомлювати, що китайсько-бразильська мирна ініціатива має на меті задовольнити інтереси Москви, які нічого не мають спільного з міжнародним правом, то тоді наприкінці 2025 року – початку 2026 року наступить період, коли Москва економічно та військово буде у найбільш вразливому положенні після використаних об’ємів ресурсів та резервів для свого «ва-банку» у 2024 році.

Звісно війна багатофакторне явище і спрогнозувати все неможливо, але наша спільнота вбачає ряд індикаторів, які свідчать, що у 2025 році Москва буде максимально намагатись переконати Захід, і самих українців, що вони неспроможні створити сильніші переговорні позиції за ті, що мають вже зараз. Насправді Москва буде квапитись почати гібрид перемовин на основі «китайської ініціативи» поки перебуває на піку своєї сили, оскільки впродовж наступних 12-18 місяців Москва постане перед фактом того, що власні економічні та військові спроможності вичерпані для ведення війни такої інтенсивності. Путін – гравець, який звик до ризику. Путін – гравець ще як представник радянських спецслужб, який звик до блефу. У 2024 році, продовжуючи тиск на Україну всіма стратегічними резервами та плануючи це продовжити у 2025 році з економікою, яка має всі ознаки стагфляції – Путін ризикує. Його ризик базується на вірі, що союзники України проявлять слабкість та зневіру в  можливості забезпечити сильні позиції України.

Тому, що закінчиться раніше: українська віра та віра її партнерів у спроможність України стратегічно змінити хід подій чи московська техніка й економіка — це і визначатиме результат війни. Перемога демократії та свободи чи перемога авторитаризму та політики міжнародного насилля.